Венеціанська штукатурка – це сучасне втілення давньої практики. У минулому вправні майстри наносили штукатурку на стіни та стелі, щоб надати їм вигляду мармуру. Сьогодні складові венеціанської штукатурки дещо змінилися, але зовнішня схожість з античним аналогом збереглася. Візуальна схожість з натуральним каменем і висока естетична привабливість – головне, за що багато хто так полюбляє декоративну штукатурку “венеціанку”. Однак є і ряд інших переваг:
- довговічність – ця штукатурка на стінах тримається роками, не втрачаючи свого первісного вигляду;
- простота і легкість у догляді
- універсальність – її можна наносити на будь-яку поверхню;
- запобігання появі грибка та плісняви на поверхні.
Навіщо потрібно готувати стіни під декоративну штукатурку?
Процес підготовки до нанесення декоративної штукатурки досить кропіткий, але дійсно необхідний. Оскільки декоративні суміші мають досить високу ціну, краще, щоб поверхні, на яку вони були нанесені, виглядали ідеально. Інакше дрібні недоліки збільшать витрату штукатурки, що відчутно вдарить по бюджету.
Крім того, стіни повинні бути ідеально рівними і чистими, оскільки декоративне покриття наноситься тонким шаром. Якщо пропустити процес ґрунтування і шпаклювання, декор незабаром відклеїться від стіни і обсиплеться.
Основні етапи підготовки
Щоб недоліки стін не проступали крізь штукатурку після повного висихання і не псували загальне враження, потрібно дотримуватися кількох важливих правил:
- Очистіть стіни від старого покриття. Стіна має бути повністю чистою, сухою і без пилу, завдяки чому буде простіше виявити на ній нерівності. Їх усунення дасть змогу уникнути відтоку тепла і проникнення вологи в шари штукатурки, внаслідок чого вона не сипатиметься і не тріскатиметься. Якщо було виявлено темні плями від грибка або цвілі – їх необхідно обробити спецзасобами (антисептиками та біоцидами) і зачистити уражені ділянки.
- Зашпаклюйте всі помітні тріщини і отвори для непотрібних комунікацій, після висихання обробіть стіну ґрунтівкою. Для цього можна використовувати дешевші види штукатурки. Наприклад, цементну, гіпсову та інші. Якщо на поверхнях присутні викривлення – виправляти їх краще шпаклівкою. У такому разі подальші структурні покриття, наприклад, “Короїд” або “Баранчик”, краще триматимуться і матимуть ефектніший вигляд. Мінімальна товщина шару, на яку слід наносити фінішну шпаклівку, має становити не менше, ніж 1 мм.
- На всю поверхню, де планується нанесення венеціанської штукатурки, наклейте полотна зі скловолокна. Такий хід не тільки допоможе досягти ідеальної рівності стіни і приховати всі найдрібніші тріщини, але і допоможе запобігти їх появі в майбутньому.
- Після повного висихання клею (зазвичай через добу) скловолокно покривають тонким шаром шпаклівки і дають добу на висихання.
- Повністю суху шпаклівку зачищають спеціальною щіткою, видаляючи надлишки матеріалу і рівномірно вирівнюючи поверхню.
- Останній етап підготовчих робіт – фінальне ґрунтування. Найкраще застосовувати розчини, що глибоко проникають всередину, дозволяють просочити первинний шар штукатурки повністю. За допомогою ґрунтівки відбувається зміцнення стіни, що в результаті попереджає її осипання під час тривалої експлуатації. У результаті, після того, як ґрунтувальний шар висохне, на поверхні стіни утворюється плівка, на яку легко лягає будь-яке покриття.
- І тільки після повного висихання ґрунтівки можна переходити до нанесення венеціанської штукатурки.